У лісі неподалік села Тисів Болехівської територіальної громади віднайшли та частково відновили місце таборування сотні УПА під командуванням сотенного з позивним “Вікторія”, пише Суспільне Карпати.
Роботи розпочали майже два роки тому, розповідає очільник пошуково-історичного клубу “Тустань” Віктор Савчук. 6 червня тут вшанували пам’ять тих, хто воював.
До місця таборування повстанців жителі Тисова добираються кількома вантажівками, які формуються у колону в центрі села.
Від крайньої хати до цього місця – понад 7 км через ліс.
На відкриття зібралися місцеві жителі, пластуни Болехова та Долини, громадські та пошукові організації.
Після молитви слово надали 101-річній Катерині Гаврилів на псевдо “Зелена”, яка пригадала, що вперше до табору сотні потрапила у 1944. Вакцинувала хлопців від тифу та інших хворіб.
“Ще була хвороба така від холоду – “скули”. Такі “скули”, що вони суцільно боліли. Нам прислали уколи – і ті уколи ми давали. І ставало легше”, — пригадує учасниця ОУН-УПА Катерина Гаврилів.
“Тут військо вже було, коли дідусь працював. Війська було дуже багато – молоді хлопці. Але казав, що скільки він працював – боїв вони не вели. Хоча, говорять, що сотня не для того була, щоб бої вести. То була спецохорона. Тільки, каже, на конях приїжджають і від’їжджають, приїжджають-від’їжджають стрільці”, — каже Микола Зварич.
Перша знахідка на цьому місці – саперна лопатка, пригадує очільник пошуково-історичного клубу “Тустань” Віктор Савчук. Тут же знайшли архів документів. Серед них – і статут армії УПА. Тут вже облаштували перехід через струмок – на цьому місці знайшли бритву. Пошуковець припускає, що повстанці вмивалися на цьому місці. Після обстеження галявини знайшли залишки напівземлянок – приміщень завглибшки метр, які накривали двоскатним дахом, і збільшили радіус пошуків до 2,5 км.
“Поза тією горою ми знайшли бункер – гарний, цікавий бункер. І що найдивніше – він обмурований плитками каміння. Не просто бочечка така, а здоровий, потужний бункер. Місця кулеметних точок ми побачили, щоб ви розуміли, ті хлопці-повстанці почували себе тут в безпеці”, — розповідає Віктор Савчук.
Діяльність сотні була засекречена, тож про неї залишилося дуже мало інформації. Окрім знайденого архіву, розповідає директор історико-меморіального музею Степана Бандери Степан Лесів, науковці вивчають кримінальні справи тих часів та спогади. В архівних документах сотня має назву “Крилаті”.
“Це дійсно був відділ окремого чи, як вони називали, особливого призначення – ВОП. Створений він був у кількості 140 стрільців із командним складом фактично з випускників старшинської школи “Олені”. Власне, для охорони штабу УПА “Захід-Карпати”. Безпосередньо, “Дора” чи інше псевдо — “Лицаря” — Олексу Гасинового. Його головна мета і його основні функції були — забезпечення охорони, забезпечення зв’язку – як від нього, так і до нього”, — каже Степан Лесів.
Частину знайденого тут архіву вже відновили, розповідає директор КП “Пам’ять” Василь Тимків. Дослідник припускає, що віднайдені документи належали комусь з інструкторів табору. Серед звітів та інструкцій знайшли й матеріали з історії України: “За цими матеріалами можна побачити, що тут проходив вишкіл з військової топографії, що тут проходив вишкіл з надання першої медичної допомоги. Власне, це по лінії ОУН тут відбувався вишкіл медсестр Червоного Хреста ОУН. Тобто, тут проводилася як і бойова підготовка, так і ідеологічна”.
За словами Віктора Савчука, в планах – відновити один з бараків та бункер, розробити й промаркувати туристичний маршрут, який об’єднає кілька місць, де жили повстанці.