У Тисівському ліцеї презентували поетичну збірку Ірини Пилипів-Прокіпчин

20 лютого 2026, коли Україна вшановує Героїв Небесної Сотні, стіни ліцею наповнилися особливим світлом. Ми зібралися, щоб відзначити день народження нашої незабутньої колеги, матері Героя, дослідниці-етнографині, краєзнавиці, поетеси Ірини Іванівни Пилипів-Прокіпчин. Учителі української мови і літератури Ольга Король та Олександра Гнатків майстерно підготували та провели захід, на якому презентували життєвий і творчий шлях Ірини Іванівни, познайомили всіх присутніх з її мистецьким світоглядом.

.

Книга «Над порогами ріки, що впадає в небо» видана за ініціативою чоловіка поетеси — Василя Прокіпчина. Збірка присвячена памʼяті Ірини Іванівни, її сина Івана Прокіпчина, який загинув на війні, захищаючи нашу Батьківщину, та всім борцям за свободу України.

.

Презентація книги стала ключовою частиною засідання мовно-літературної студії учителів української мови і літератури, зарубіжної літератури Болехівщини.

Окрім цього, на захід завітали представники влади, працівники Тисівського будинку культури та Тисівської сільської бібліотеки, колеги, рідні та близькі Ірини Іванівни, а також упорядниця й коректорка збірки «Над порогами ріки, що впадає в небо».

.

Вшанувавши хвилиною пам’яті Ірину Іванівну, її сина Івана, Героїв Небесної Сотні та всіх, хто віддав життя за волю нашої держави, ми вирушили в поетичну мандрівку, де переплелася багатогранна творчість Ірини Іванівни з фактами її біографії, спогадами колег, друзів, рідних.

.

З вітальним словом звернулася директорка Тисівського ліцею Лідія Хальпінська, наголосивши, що сьогоднішня зустріч — особлива, це день памʼяті, день слова. «Ірина Іванівна досліджувала територію — як географ, глибину віків — як народознавець та історик, а глибину людської душі — як поетеса… Вона була надзвичайним патріотом рідної землі. Я постійно відчуваю ту високу планку професіоналізму і людяності, яку задала Ірина Іванівна», — підкреслила Лідія Марʼянівна.

Ілона Калитин, заступниця міського голови з питань діяльності виконавчих органів Болехівської міської ради (Болехівська міська рада), зауважила, що Болехівщина добре знає Ірину Іванівну, адже та була частим дописувачем газети «Ратуша», її дослідження були глибокими та масштабними. «Завдяки таким людям наше коріння стає міцнішим, а пам’ять — невмирущою», — підсумувала Ілона Романівна.

.

Богдан Мельник, начальник управління освіти Болехівської міської ради, підкреслив, що Ірина Пилипів-Прокіпчин була глибокою дослідницею історії, відданою шанувальницею своєї справи та хорошим вчителем. «Ірина Іванівна багато робила для того, щоб підростаюче покоління правильно розуміло історичні події, вчила їх бути справжніми патріотами України, нашого краю», — наголосив Богдан Михайлович.

.

Світлана Прокіпчин (Svitlana Romanchenko), упорядниця книги «Над порогами ріки, що впадає в небо», поділилася деталями видання збірки. Пані Світлана розповіла про спектр емоцій у процесі роботи над книгою: від сумнівів та хвилювань до відчуття, що навіть вищі сили допомагають і хочуть, щоб творчість Ірини Іванівни побачила світ. Окрім цього, розповіла про створення музичного альбому із семи пісень на слова І. Пилипів-Прокіпчин.

.

Tetyana Liniychuk, коректорка книжки, учителька української мови та літератури Ямницької ТГ, наголосила, що в книзі багато таких тез, прочитавши які, ми зможемо переосмислити чимало життєвих тенденцій. Пані Тетяна закликала популяризувати збірку, адже вона справді варта уваги.

.

Леся Семчук — директора центру професійного розвитку педагогічних працівників Болехівської міської ради — поділилася враженнями про роботу з Іриною Іванівною, відзначивши непересічність її особистості, гідну й впевнену подачу себе, високий рівень професіоналізму та відповідальне ставлення до своєї справи.

.

Віктор Савчук, власник музею та відпочинкового комплексу «Патріот», розповів, що саме Ірина Іванівна як висококваліфікована історикиня та дослідниця рідного краю дала йому великий поштовх у розвитку музею. «З часом все глибше усвідомлюю цінність її слів та порад», — підсумував краєзнавець.

.

Щемливі спогади також прозвучали з уст Ярослави Дуб — близької подруги та колеги Ірини Іванівни. Як познайомилися, що мали спільного, як разом проживали студентські роки — цими та іншими рефлексіями Ярослава Степанівна поділилася з присутніми.

.

Катерина Базилевич — колега, філологиня, поціновувачка поетичного слова — наголосила на багатогранності творчої та наукової особистості Ірини Іванівни, розповіла цікаві історії, які відображають її характер.

.

Ліричним акордом заходу стала улюблена композиція Ірини Пилипів-Прокіпчин — «Ніч яка місячна» (виконав Арсен Стельмах, учень 5-Б класу).

.

Особливої чуттєвості події додало декламування поезій:

«Весна в Карпатах» (Вікторія Стефанів, учениця 8-А класу);

«Сукіль» (Дарина Прокіпчин, племінниця упорядниці збірки);

«Зимовий ранок» (Вероніка Павлюк, учениця 5-Б класу);

«Вишивала мама узори» (Гончар Лілія, учениця 5-Б класу);

«Мій рідний дім — мій рай» (Марія Павлишин, учениця 8-А класу);

«Ціную смак криничної води» (Ксенія Михайлів, учениця 10 класу).

.

Дякуємо всім причетним до цього заходу, зокрема Василю Івановичу, дирекції ліцею, Олександрі Степанівні, Ользі Іванівні, Вікторії Юріївні, Галині Миколаївні, нашим талановитим учням, учителям, гостям та всім-всім, хто допоміг зробити цей день незабутнім!

.

Ми сподіваємося, що світла памʼять про Ірину Іванівну житиме у теплих спогадах та проникливих поезіях, які вона залишила як добру згадку про себе:

.

Чи буду я, чи буду вже не я,

Ти їм скажи, щоб напитали броду,

Щоб памʼятали, що родина, що сімʼя,

Не відривались від свого народу!

.

.

.

фото від Віктор Савчук

.